Державне регулювання у сфері охорони земель

здійснюється відповідно до Закону України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 року № 962-ІУ [4.1], який визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціональ­ного використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Охорона земель - система правових, організаційних, економіч­них та інших заходів із забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Заходи спрямовуються на:

• раціональне використання земель;

• запобігання необґрунтованому вилученню земель сільсько­господарського і лісогосподарського призначення;

• захист від шкідливого антропогенного впливу;

• відтворення і підвищення родючості ґрунтів;

• підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення;

• забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Охорона земель полягає в:

• обґрунтуванні і забезпеченні досягнення раціонального землекористування;

• захисті сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

• захисті земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними й радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

• збереженні природних водно-болотних угідь;

• попередженні погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

• консервації деградованих і малопродуктивних сільсько­господарських угідь.

Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:

• забезпечення охорони земель як основного національного багатства народу;

• пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва;

• відшкодування збитків, заподіяних порушенням законо­давства про охорону земель;

• нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;

• поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;

• публічність у вирішенні питань охорони земель, викорис­танні бюджетних коштів.

Держава здійснює економічне стимулювання заходів щодо охорони земель шляхом:

• надання податкових і кредитних пільг особам, які здійсню­ють за власні кошти заходи щодо захисту земель від ерозії, підвищення родючості ґрунтів та інші заходи, передбачені загальнодержавними і регіональними програмами використання та охорони земель;

• звільнення землевласників (користувачів) від плати за землю, на якій виконуються роботи з меліорації, рекультивації, консервації та інші роботи щодо охорони земель відповідно до документації із землеустрою;

• компенсування сільськогосподарським товаровиробникам недоодержаної частки доходу внаслідок консервації деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земель;

• застосування прискореної амортизації основних засобів земле- і природоохоронного призначення.

<< | >>
Источник: Мендрула О.Г.. Земельні правовідносини, правочини оподаткування. 2016

Еще по теме Державне регулювання у сфері охорони земель:

  1. 61 . Як відбувається державне регулювання фінансових інститутів та які головні завдання покладено на державних регуляторів фінансового ринку?
  2. 3 Державне регулювання бюджетного обліку
  3. Саморегулювання та державне регулювання економіки
  4. 19. Державне регулювання інфляції.
  5. Фіскально-бюджетна й грошово-кредитна політика в системі державного регулювання ринкової економіки.
  6. Неоліберальні концепції державного регулювання економіки
  7. 4.Механізм державного регулювання оплати праці.
  8. 4.Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та їх повноваження.
  9. Глава 17 РЕЛЬ ДЕРЖАВИ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
  10. 2.4. Державне регулювання випуску та обігу корпорати­вних цінних паперів у зарубіжних країнах і в Україні