загрузка...

Основними юридичними актами, що визначають напрями реформування земельних відносин, є:

1)Постанова Верховної Ради Української РСР "Про земельну реформу" від 8 грудня 1990 року [6.1], якою започатковувалася земельна реформа в країні;

2)Концепція роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, затверджена Постановою Верховної Ради України від 31 жовтня 1991 року № 1767-ХІІ, - визначаються основні принципи та механізми приватизації загальнодержавної власності [6.2].

2. За часів радянської влади земля перебувала у так званій "загальнонародній власності". Ця назва фактично означала, що прості люди мали працювати на землі, а як їм працювати, вирішували чиновники, і саме вони розпоряджалися землею. Такі суспільні відносини не прийнятні для ринкових умов, і саме тому стала необхідна земельна реформа.

Призначення земельної реформи полягає у формуванні земель­них відносин, адекватних умовам ринкової економіки, за яких:

• земля є товаром;

• власники використовують належні їм землі на свій розсуд;

• добробут господарюючих на землі суб'єктів залежить передусім від їх економічних рішень.

В основу земельної реформи, що була розпочата в Україні в 1991 р., покладалася денаціоналізація землі, здійснювана шляхом роздержавлення та приватизації, а її головним завданням став перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну, колективну власність та у користування господарюючим суб'єктам з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм багатоукладної економічної системи, раціонального використання та охорони земель.

На своєму початковому етапі реформування не стосувалося створення інституту приватної власності на землю, а полягало лише у наданні земельних ділянок:

> громадянам - на правах довічного успадкованого користу­вання;

> колективним і державним господарствам - на правах постійного користування.

Право довічного успадкованого користування являє собою право володіння і користування земельною ділянкою без встанов­лення строку та можливість передання земельної ділянки у спадщину, а під правом постійного користування слід розуміти право володіння і користування земельною ділянкою підприємст­вами, установами та організаціями, що належать до державної та комунальної власності, та громадськими організаціями інвалідів України, їх підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями, без встановлення строку.

Проте вже у 1992 р. було законодавчо встановлено право приватної власності і, таким чином, почалося наближення національної юридичної бази до умов функціонування ринкового господарства.

На сьогодні в Україні вже завершено два етапи земельної реформи та реалізується третій етап. Охарактеризувати перший етап (1991-1995 рр.) можна як ліквідацію державної монополії на землю і встановлення колективної та приватної власності. Основною рисою цього етапу була передача сільськогосподарської землі з державної у колективну власність.

Ключовим моментом другого етапу (1995—2000 рр.) стало скасування нащадків колишніх соціалістичних господарств — колективних сільськогосподарських підприємств, розпаювання земель та наділення ними селян.

Третій етад земельної реформи, який триває сьогодні, спрямо­ваний на розвиток механізмів та можливостей втілення прав землевласників у цивільно-правовому обігу.

Найважливішим елементом земельної реформи є приватизація земель.

3.

<< | >>
Источник: Мендрула О.Г.. Земельні правовідносини, правочини оподаткування. 2016

Еще по теме Основними юридичними актами, що визначають напрями реформування земельних відносин, є::

  1. § 5. Реформування відносин власності на сучасному етапі розвитку України
  2. Лекция 13. Рынок земельных ресурсов и земельная рента
  3. 5.2.1. Основные положения оценки земельных участков
  4. Т е м а 11РЫНОК ЗЕМЕЛЬНЫХ РЕСУРСОВ И ЗЕМЕЛЬНАЯ РЕНТА
  5. Тема 13. РЫНОК ЗЕМЕЛЬНЫХ РЕСУРСОВ И ЗЕМЕЛЬНАЯ РЕНТА
  6. § 2. Акционерные земельные банки. — Их устройство. — Их операции. — „Иррегулярные" операции земельных банков.
  7. Мотиви та чинники, що визначають параметри попиту на гроші.
  8. Розділ 15 i ЧИННИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ПРОПОЗИЦІЮ ГРОШЕЙ
  9. 1. Бюджет як економічна та юридична категорія.
  10. Чинники, що визначають параметри попиту на гроші
  11. 4.3. Класифікація юридичних осіб у зарубіжних правових системах
  12. 4.3. Показники, що визначають становище корпорації на фондовому ринку
  13. 18.1. Поняття фінансової стійкості банку та фактори,що її визначають
  14. 18.1. Поняття фінансової стійкості банку та фактори,що її визначають