При переході права власності на землю

сплачуються такі податки:

> податок на додану вартість юридичних осіб;

> податок на прибуток юридичних осіб;

> податок з доходів фізичних осіб.

Порядок стягнення податку на додану вартість визначається Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., за яким:

■ суб'єкт оподаткування - виключно юридичні особи;

■ об'єкт оподаткування - земельна ділянка;

■ база оподаткування — більша з величин нормативної грошової чи експертної грошової оцінки площі земельної ділянки (порядок розрахунку викладено у темах 11—12);

■ ставка податку — 20 % ;

■ термін сплати податку — щомісяця і щоквартально. Податок на прибуток стягується відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р.:

■ суб'єкт оподаткування - виключно юридичні особи;

■ об'єкт оподаткування — прибуток від продажу земельної ділянки, який включається до складу валового оподаткованого доходу;

■ база оподаткування —прибуток;

■ ставка податку відповідає загальній ставці оподаткування прибутку — 25 %;

■ термін сплати податку — щоквартально.

Податок з доходів фізичних осіб при продажу ними земельних ділянок визначається Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р.:

■ суб'єкт оподаткування — виключно фізичні особи;

■ об'єкт оподаткування - дохід, отриманий від продажу земельної ділянки, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості земельної ділянки;

■ ставка податку — 5 %;

■ термін сплати податку — щомісяйя і щорічно.

За наявності у користувача права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку його податкові зобов'язання приймають вигляд плати за землю згідно із Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. [13.1].

Плата за землю відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів); вона, на відміну від податків, які сплачуються при переході прав власності, не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та земле­користувачів і справляється у формах:

> земельного податку;

> або орендної плати.

Об'єктами плати за землю є земельні ділянки, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності або користуванні.

Суб'єктами плати за землю виступають як юридичні, так і фізичні особи; власники земельних ділянок сплачують земельний податок, а користувачі земель державної та комунальної влас­ності — орендну плату, причому як перші, так і другі — з дня виникнення права власності (користування) земельною ділянкою.

Ставки земельного податку встановлені законом [13.1], а ставки орендної плати - органами місцевого самоврядування; загальні вимоги до розміру останніх полягають у тому, що вони не можуть бути нижчими ставок земельного податку.

База оподаткування - площа земельної ділянки, що виражена у нормативній грошовій оцінці (порядок розрахунку наведено у главі 11). Зважаючи на те, що нормативна грошова оцінка земель проведена ще не у всіх населених пунктах та за їх за межами (станом на 1 січня 2006 року, відповідно, 67,4 % та 1,3% від загальної площі), поки існує різний порядок оподаткування земель залежно від того, встановлена чи не встановлена їх грошова оцінка.

<< | >>
Источник: Мендрула О.Г.. Земельні правовідносини, правочини оподаткування. 2016

Еще по теме При переході права власності на землю:

  1. 6.3. Право власності в зарубіжних правових системах і тенденції його розвитку. Підстави набуття права власності
  2. ОГРАНИЧЕННЫЕ ВЕЩНЫЕ ПРАВА НА ЗЕМЛЮ
  3. 6.4. Захист права власності в романо-германській та англо-американській цивільно-правових системах
  4. РЕЧОВІ ПРАВА В ЗАРУБІЖНИХ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ СИСТЕМАХ. ПРАВО ВЛАСНОСТІ
  5. Економічний зміст власності. Типи і форми власності
  6. 2.2 Плата за землю
  7. 3. Предложение земли и спрос на землю
  8. Права при ликвидации акционерного общества.
  9. Права и обязанности  организаций, аккредитованных при Комитете:
  10. Глава 18. Патентные права на изобретения, созданные при содействии федерального правительства