ВСТУП

1. Відповідно до статті 14 Конституції України від 28 червня 1996 року земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Характерними рисами землі як природного ресурсу є її незамінність, обмеженість у просторі, локальність за місцем розташування і нерухомість.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Вони виникають між державними органами, юридичними та фізичними особами і становлять предмет земельного права.

Суспільні відносини, що виникають у цій сфері, поширюються на всі галузі народного господарства, і належна їхня правова регламентація суттєво впливає на розвиток економіки та на життєдіяльність суспільства взагалі.

2. Земля у всі часи була найважливішим багатством та об'єктом вчинення правочинів. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується державою. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Власність на землю є у трьох формах:

• приватній;

• колективній;

• державній.

Приватна форма власності рівноправна з іншими, що гаран­тується Конституцією України — ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності на землю, воно є непоруш­ним.

Об'єктом права приватної власності на землю є поверхневий (ґрунтовий) шар у межах земельної ділянки, водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній розташовані, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Ґрунт - природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості. Права на корисні копалини, які розміщені на земельній ділянці, її власнику не належать, оскільки вони є власністю народу України. Земля належить до об'єктів нерухомості. Нерухомість - це земля та об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональ­них характеристик. Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на: будівлі та споруди, зокрема, до будівель відносять приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями, включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури, квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних коопера­тивах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфра­структури.

Оскільки власники земельних ділянок мають право вчиняти з ними дії на свій розсуд, остільки вони купують-продають землю, дарують, успадковують її чи міняють на інші активи. Саме ці перелічені дії мають назву правочинів, тобто дій особи, що спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багато­сторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Зміст правочину не може суперечити законодавству України. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (усній або письмовій). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним. Правочин, у тому числі і з землею, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непраце­здатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недотримання зазначених умов вчинення правочину із землею є підставою для визнання його недійсним.

Правочини із землею можуть здійснюватися виключно у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріп­люється печаткою. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Можливе вчинення таких правочинів із землею:

> приватизація;

> купівля-продаж;

> міна;

> дарування;

> пожертва;

> успадкування;

> постійне користування;

> оренда;

> емфітевзис;

> суперфіцій.

3. Основною категорійною ознакою земель є цільове призначення, під яким розуміється використання земельної ділянки за призна­ченням, визначеним на підставі документації із землеустрою. Категорії цільового призначення земель встановлено з метою їхньої охорони та ефективного використання.

За основним цільовим призначенням землі поділяються на дев'ять категорій, а саме:

• сільськогосподарського призначення;

• житлової та громадської забудови;

• природно-заповідного та іншого природоохоронного призна­ чення;

• оздоровчого призначення;

• рекреаційного призначення;

• історико-культурного призначення;

• лісового фонду;

• водного фонду;

• землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборо­ни та іншого призначення.

Землі сільськогосподарського призначення - це землі, надані (або призначені) для виробництва та його інфраструктури, наукових досліджень, навчання, у сфері сільського господарства.

Землі житлової та громадської забудови - земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Землями природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення вважаються ділянки суші й водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність.

Землі оздоровчого призначення мають природні лікувальні властивості, які використовуються (можуть використовуватися) для профілактики захворювань і лікування людей.

Землі рекреаційного призначення використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортив­них заходів.

На землях історико-культурного призначення розташо­вуються:

>історико-культурні та музейні заповідники, меморіальні парки та кладовища, історичні або меморіальні садиби, будинки (споруди) та пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;

>городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історич­ного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

> архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів;

> споруди цивільної, промислової, військової, культової архі­тектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Землі лісового фонду - це вкриті лісовою рослинністю та нелісові землі, що використовуються для потреб лісового госпо­дарства.

Землі водного фонду зайняті:

>морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

>прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

>гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

>береговими смугами водних шляхів.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення використовуються для здійснення відповідної діяльності.

Крім того, є так зване спеціальне цільове призначення, коли в межах однієї категорії земельні ділянки використовуються для різних цілей. Наприклад, ділянки сільськогосподарського призначення можуть використовуватися як для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так і для задоволення особистих потреб громадян у сільськогосподарській продукції.

Порядок зміни цільового призначення земель регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель від 11.04.2002 р. № 502, які знаходяться у власності громадян або юридичних осіб".

Цільове призначення землі не впливає на податковий облік. Регулювання відбувається на основі податку на прибуток, податку на додану вартість та пільг, визначених державою. З позиції міжнародних стандартів бухгалтерського обліку земля часто визначається як інвестиційна нерухомість, а не як основні засоби виробництва. Стандарт із інвестиційної нерухомості дозволяє суб'єктам господарювання обирати модель справедливої вартості, згідно з якою таку нерухомість потрібно оцінювати (для первинної оцінки) за справедливою вартістю, а зміну цієї вартості вказувати у звіті про доходи і витрати, або модель собівартості, як це визначено для основних засобів виробництва (із вирахуванням усіх накопичених збитків від зменшення корисності).

Земельним кодексом України передбачено також правовий режим земель запасу та земель, що перебувають у резервному фонді.

Землями запасу визначаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до законодавства. Площа земельного фонду країни незмінна, але певна частина земель залишається нерозподіленою. Держава резервує за собою значні масиви землі з метою майбутнього використання або як недоторкані площі, необхідні для підтримки екологічної рівноваги в певних регіонах країни.

Резервний фонд земель створюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватиза­ції за погодженням його місця розташування з особами, визначе­ними законодавством (працівниками підприємств, установ та організацій, працівниками державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерами з їхнього числа). Розмір резервного фонду обмежується 15 відсотками площі всіх сільсько­господарських угідь, які були у постійному користуванні відповід­них підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Запитання для самоконтролю

1.Які складові права власності на землю?

2.Що таке правочини?

3.Які є правочини із землею?

4.Що розуміється під цільовим призначенням земель?

5.Які виділяють категорії земель?

Література

Основна

1.1.Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІП//Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

1.2.Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. -№ 11.-Ст. 461.

1.3.Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель, які знаходяться у власності громадян або юридичних осіб" від 11.04.2002 р. № 502 //Офіційний вісник України. - 2002. - № 15. - Ст. 818.

Додаткова

1.4.Правові основи майнових і земельних відносин: Навчаль­ний посібник / За заг. ред. В.М. Єрмоленка. - К.: Магістр – XXI сторіччя, 2006. - 384 с.

1.5.Нормативно-правові акти з питань земельних відносин /А. С. Даниленко, В. В. Жмуцький, Ю. Д. Білик та ін. - К.: Урожай. - 2003. - 412 с.

Лекція № 2

<< | >>
Источник: Мендрула О.Г.. Земельні правовідносини, правочини оподаткування. 2016

Еще по теме ВСТУП:

  1. ЧАСТИНА І. ВСТУП ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
  2. Вступ.
  3. ВСТУП
  4. ВСТУП
  5. ВСТУП
  6. ВСТУП
  7. Вступ
  8. Вступ
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. ВСТУП
  12. ВСТУП